MARIUPOL, 2022
Evgeny Maloletka’s Mariupol stands alone. Maloletka risked his life so that we may know, see, and feel the reality of Russia’s February 24th, 2022 attack on Mariupol.
As Russian army tanks, marked with a ‘Z’, move through the outskirts of the city, its citizens take refuge in bomb shelters. Russia attacks civilian targets, including a theater where people are sheltering, and a maternity hospital. Here, we meet Iryna, injured and pregnant. She will die shortly after giving birth to her stillborn son, whom she names Miron, a name consonant with the Ukrainian word “peace”. We meet Marina and Oleksandr, rushing their fatally wounded son, Kirill, to the hospital. And Serhii, mourning his 15-year-old son, Ilyia, now lying on a stretcher in a blood-soaked shroud. He and his friends were playing football when a missile hit. As the days pass, hundreds of bodies are placed in a mass grave. This will continue. Russia will burn Mariupol to the ground and work to erase its Ukrainian identity.
Malotelka documents the truth in a way that hurts. His iconic and haunting images, manifesting what he witnessed, are burned into our memories. We will remember the courage and resilience of Mariupol in the face of evil.
Evgeny Maloletka (b. 1987 on the Azov Sea, in Berdyansk, Ukraine) lives and works in Kyiv, Ukraine.
МАРІУПОЛЬ, 2022
Серія Євгена Малолєтки «Маріуполь» – унікальна. Він ризикував життям, щоб ми змогли дізнатися, побачити й відчути реальність нападу Росії на Маріуполь 24 лютого 2022 року.
Поки танки російської армії, позначені літерою «Z», рухаються околицями міста, його мешканці ховаються в бомбосховищах. Росія атакує цивільні об’єкти, зокрема театр, де ховаються люди, і пологовий будинок. Тут ми зустрічаємо поранену вагітну Ірину. Вона помре невдовзі після того, як народить мертвонародженого сина, якого жінка називає Мироном, іменем, що співзвучне зі словом «мир». Ми зустрічаємо Марину й Олександра, які терміново привозять до лікарні свого смертельно пораненого сина Кирила. І Сергія, що оплакує свого 15-річного сина Іллю, який лежить на ношах у просоченому кров’ю покривалі. Він та його друзі грали у футбол, коли вибухнула ракета. Минають дні, сотні тіл поміщаються у братську могилу. Це триватиме далі. Росія спалить Маріуполь вщент і робитиме все, щоб стерти його українську ідентичність.
Євген Малолєтка документує правду так, що це завдає болю. Його впізнавані незабутні фотографії, що відображають те, свідком чого він став, врізалися в нашу пам’ять. Ми пам’ятатимемо мужність і стійкість Маріуполя перед обличчям зла.
Євген Малолєтка (народився у 1987 році в м. Бердянськ, біля Азовського моря, Україна) живе і працює в Києві, Україна.
