TATTOOS OF WAR, 2022
The title Tattoos of War points to the layered experience of Ukrainians, simultaneously individual and collective. Sergey Melnitchenko lurs us into this place of memory, trauma and pain using a storytelling approach based in performance and conceptual and art photography.
Miles from his hometown of Mykolaiv, Ukraine, Melnitchenko projects a photograph of the city’s regional state administration building onto his apartment wall. On March 29, 2022, Russia bombed the site, killing twenty-seven and injuring thirty-four.
It took rescuers almost a week to get through the rubble in search of survivors. Friends and family, all connected to Mykolaiv, position themselves onto the projection. Then Melnitchenko’s son, Demian, poses against a projection of a school’s bomb shelter. Demian represents the thousands of others who draw and play while air raid alarms sound. Ukraine’s children of war, of which there are millions, are innocent. Their childhood stolen, lives scared and future uncertain. Over 19,546 have been deported and/or forcibly displaced since February 24th, 2022.
Tattoos of War projects a temporality. As observers, we all wish the pain would go away as the projection fades from the wall. It is not so; the victims remain. Melnitchenko wants us to remember that Ukraine’s history is written in blood every day.
Sergey Melnitchenko (b. 1991, in Mykolaiv, Ukraine) lives and works in Ukraine.
СЕРГІЙ МЕЛЬНИЧЕНКО
ТАТУЮВАННЯ ВІЙНИ, 2022
Назва «Татуювання війни» вказує на багатошаровий досвід українців, індивідуальний і колективний водночас. Сергій Мельниченко заманює нас у це місце спогадів, травм і болю, використовуючи підхід оповіді, що ґрунтується на перформансі й концептуальній художній фотографії.
Перебуваючи за кілометри від свого рідного міста Миколаєва, Сергій Мельниченко проєктує фотографію будівлі міської обласної державної адміністрації на стіну своєї квартири. 29 березня 2022 року Росія розбомбила це місце, вбивши двадцять сім людей. Ще тридцять чотири людини зазнали поранень. Рятувальникам довелося майже тиждень розбирати завали в пошуках тих, хто вижив. Друзі та родичі митця, пов’язані з Миколаєвом, стоять на стіні навпроти проєктору. Син Сергія Мельниченка, Дем’ян, позує на тлі проєкції шкільного бомбосховища. Дем’ян представляє тисячі інших дітей, які малюють і грають, поки звучить сигнал повітряної тривоги. Діти війни, яких в Україні мільйони, є невинними. Їхнє дитинство вкрадене, їхнє життя сповите страхом, а майбутнє невизначене. З 24 лютого 2022 року понад 19 546 осіб було депортовано та/або насильно переміщено.
«Татуювання війни» проєктує тимчасовість. Як спостерігачі, ми всі хочемо, щоб біль зник, щойно проєкція зникне зі стіни. Це не так; жертви залишаються. Сергій Мельниченко хоче, щоб ми пам’ятали, що історія України щодня пишеться кров’ю.
Сергій Мельниченко (народився у 1991 році в м. Миколаїв, Україна) живе і працює в Україні.
